50-ліття візиту митрополита Йосифа Сліпого до Ліона

Митрополит Йосиф Сліпий на ґанку української церкви в Ліоні, газета з фотографією про його зустріч з мером Луї Праделем

День Бастилії 1970 року був особливим для українців Ліона. У церкві Святого Атанасія Великого громада приймала Верховного архієпископа УГКЦ, кардинала Йосифа Сліпого. Нам вдалося знайти кілька публікацій у місцевій пресі про візит Блаженнішого, а також аматорський відеорепортаж з архієрейської служби.

Речник світового українства 

Митрополит Йосиф Сліпий у липні того року перебував з візитом у Франції. Ця подорож була частиною турне громадами закордонних українців, яке Блаженніший розпочав у 1968 році, після того, як заснував у Римі Український католицький університет, спорудив там же собор Святої Софії, а також поправив своє здоров’я, підкошене 18 роками радянських тюрем і таборів.

“Значення відвідин Йосифом Сліпим українських громад у світі годі переоцінити. На той момент минуло понад 20 років після завершення Другої світової війни; “Залізна завіса” ставала чимдалі вищою, повернення на Батьківщину здавалося неможливим; процес асиміляції українців за кордоном був невблаганним…” – розповідає Борис Ґудзяк, митрополит УГКЦ, президент УКУ та фахівець з історії української церкви. – ”Митрополит, потім кардинал, потім патріарх Йосиф все українство збирав. Він був, мабуть, найбільш впізнаваним і впливовим українцем поза межами України”.

Митрополит Йосиф Сліпий у супроводі єпископа Володимира Маланчука та парафіян на ґанку церкви Святого Атанасія у Віллербані.
Діти українських діаспорян Крістін Малинович і Стефан Кюзен зустрічають митрополита Йосифа на ґанку церкви Св. Атанасія. Праворуч від Блаженнішого – о.Мішалон з Центру християнської єдності та владика Володимир Маланчук.Віллербан, 14 липня 1970 р. Автор фото: Орест Білак

“Приїзд Йосифа Сліпого давав моральний імпульс: він вистояв і свідчив про християн, які не здаються. Він говорив про силу Божу, яка є з тими, кого переслідують. Світ звертав на це увагу, і українці цілого світу мали в ньому харизматичного героїчного речника”, – додає Борис Ґудзяк.

Хроніка візиту

Увечері 13 липня 1970 року (то був понеділок) Йосиф Сліпий прибув до Ліона літаком з Парижа, де мав зустрічі з архієпископом Паризьким, кардиналом Франсуа Марті та нунцієм Еґано Ріґі-Ламбертіні. Блаженнішого супроводжував єпископ Володимир Маланчук, очільник екзархату для українців греко-католиків у Франції.

За даними газети Dernière Heure Lyonnaise (1), Йосифа Сліпого на летовищі у Броні (передмістя Ліона) зустрічав ліонський парох та за сумісництвом генеральний вікарій екзархату о.Михайло Василик, ще один ліонський священник Роже Ярослав Салевич, парафіяни Дмитро Петрик і Омелян Корчак, о. Мішалон з Ліонського Центру слов‘янської єдності, а також о.Блан де ла Фонтен, секретар архієпископа Ліонського, кардинала Александра Ренара, якого на той час у Ліоні не було. 

Крім того, разом з Блаженнішим у Ліоні перебував о.Любомир Гузар (очільник УГКЦ у 2001-2011 рр.). Це ми дізнаємося завдяки відеорепортажу з архієрейської служби наступного дня в українській церкві Святого Атанасія Великого у Віллербані (частина ліонської агломерації).

Митрополит Йосиф і о. Любомир Гузар під час причастя у храмі Св.Атанасія. Ліон-Віллербан, 14 липня 1970
Митрополит Йосиф і о. Любомир Гузар під час причастя у храмі Святого Атанасія. Ліон-Віллербан, 14 липня 1970. Стоп-кадр з відеорепортажу Манюеля Прієто.

То був вихідний – національне свято у Франції. Перед входом до церкви Блаженнішого зустрічала громада на чолі з о.Михайлом Василиком, з хлібом-сіллю та жовто-блакитними прапорами. Парафіянин Кирило Гринчук зачитав вітальне слово. Крістін Малинович, юна донька Володимира Малиновича, провідного діяча української діаспори у Франції, у вінку та вишиванці вручила Йосифу Сліпому квіти та продекламувала вірша, а семирічному Стефанові Кюзену доручено тримати під час богослужіння жезл Блаженнішого.

Ґеня Бура-Кюзен під час архієрейської служби співала у хорі. Пригадує, що Йосиф Сліпий справляв сильне враження, передусім своїм поглядом і словами, але було видно, що роки в неволі забрали у нього чимало здоров’я:

“Коли він підняв свічники, то здавалося, що йому руки упадуть. Але проповідь була дуже сильною. Він давав нам велику віру і надію на краще”.

“Він представляв церкву, яка мала пропасти, а вона жила. І Йосиф Сліпий вижив, і по цілому світу говорив про те, що зло не триватиме вічно, і що нам треба готуватися до воскресіння церкви і до свободи України”, – пояснює Борис Ґудзяк.

Відеорепортаж Манюеля Прієто про богослужіння у Віллербані 14 липня 1970 р., яке очолив митрополит Йосиф

У середу 15 липня Йосиф Сліпий очолив літургію в ліонському соборі Івана Хрестителя, у якій також узяв участь генеральний вікарій Ліонської дієцезії. Відразу після цього Блаженнішого прийняв мер Ліона Луї Прадель. 

Як відзначає Dernière Heure Lyonnaise (2), під час авдієнції в мерії Йосиф Сліпий пригадав, що бував у Ліоні у 1930 році (тоді о.Йосиф Сліпий очолював Львівську богословську академію).

Крім того, “митрополит розповів про свою подорож релігійними громадами в Іспанії та в Америці”, а також “висловив сподівання на кращі дні для його церкви в СРСР”.

Митрополит Йосиф заходить до храму Св. Атанасія у супроводі священника Ярослава Салевича. Ліон-Віллербан, 14 липня 1970 р. Автор фото: Орест Білак

Після мерії Йосиф Сліпий навідався до “Foyer Oriental Saint-Basile”, осередку для священників східних католицьких церков у центрі Ліона. На той час там мешкав о.Михайло Василик і о. П’єр Холоділін з російської католицької парафії. Блаженніший також відвідав каплицю Святого Іринея, створену у 1932 році для католиків східного обряду, передусім для втікачів з колишньої Російської імперії.

Нарешті, Блаженніший відвідав розташоване за 40 км на північ від Ліона містечко Арс, місце паломництва до мощей святого Жан-Марі Віаннея, взірця парафіяльного священника, після чого Йосиф Сліпий повернувся до Парижа. У франузькій столиці очільник УГКЦ мав зустріч з президентом Франції Жоржем Помпіду.

Про що говорив Йосиф Сліпий у Франції?

Франкомовна програма візиту Блаженнішого (3) містила коротку довідку про історію франко-українських стосунків, біографії Андрея Шептицького і Йосифа Сліпого, структуру УГКЦ у Франції, а також стан підпільної церкви у СРСР:

“Від 1944 року триває безжалісне переслідування нашої церкви: терор, ув’язнення, заслання, убивства. Чи ще залишилося щось від цієї української церкви? Так, Божою милістю. Бо неможливо знищити дух. Священники, які залишилися вірними Святому Престолу, підпільно підтримують віру свого народу. А ті, кого заслали до Сибіру, несуть слово Боже у концтаборах…”

За браком джерел ми не можемо процитувати слів Йосифа Сліпого у Ліоні, однак маємо текст його промови (4) під час перебування два тижні згодом у Люрді, відомому як місці об’явлення Богородиці.

“Наші душі і наші серця розірвані згадкою про терпіння останніх десятиліть. Ще дзвенять у наших вухах стогони й голоси борців, що клали голову за волю України у чотирикутнику смерти. Залишені без усякої помочі, вони кликали серед болів і мук до рідної матерів за порятунком і полегшою: “Мамо, чи чуєш Ти мене?…”

А ось там дальше конають ті, з яких живцем з тіла паси шкіри здирали; вони кличуть в розпуці: “Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене?…” А там ще далі падуть від гітлерівських кулеметів і на чужих фронтах зі словам болізні на устах: “Мамо чи видиш і чуєш Ти мене?…” Ще інші на каторжних роботах, в голоді й холоді шукають полегші в рідної матері “Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене?…”

Йосиф Сліпий під час української прощі у Лурді (2 серпня 1970)
Митрополит Йосиф Сліпий під час української прощі у Люрді, 2 серпня 1970 р. (зверху – крупніший план цього ж фото)

Там, ген далеко на півночі в Потьмі, від холоду й голоду скільки-то гине на засланні, а в усіх те саме зболіле серце і цей самий голос: “Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене?…” А хто ж перелічить сотки, тисячі і мільйони тих, що опинились за кілчастими дротами і з тугою та жалем кликали: “Я соколом злетів би до Тебе щоб прилягти до Твого материнського серця. Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене?”

Хто перелічить мільйони й мільйони тих, що страждали й гинули на полях боїв на рідних і чужих землях, в болях і муках, і тих, що мусіли покидати рідні хати, щоб спасати своє життя і шукати волі. Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене?

Та що ж? Рідна мати знедолена, збідніла, безпомічна лягла в сиру могилу. Тому то ми, Пречиста, і самі струджені та обездолені, принесли ті плачі, болі, горе й біду до Тебе, ось тут, бо рідна наша земська мати не в силі їм зарадити… Владичице, Богородице, “прийми мольби рабів Твоїх і ізбави нас от всякія скорби і печалі”, щоб відійшли ми потішені, скріплені і піднесені на дусі, з новими силами на нашу дальшу, важку й хресну путь життя, спосібні до дальших подвигів і геройств”.

“Він виглядав як людина, яка виходить зі Святого Письма. Бог нам таких людей посилав. Вони терпіли дуже, але вони засвідчили світові велику правду про людину, – підсумовує митрополит Борис Ґудзяк. – “Найбільшим викликом ХХ століття був тоталітаризм, який намагався з людини зробити біомасу і перетворити її на homo sovieticus. Патріарх Йосиф і підпільна церква вистояли проти цього виклику, і вони можуть вчити нас про виклики ХХІ століття”.

Автор: Маркіян Перетятко дякує за допомогу у зборі інформації для статті Славці Андруневич, Юрієві Білаку, Ґені Бурій-Кюзен, Андрієві та Жанін Галайдам.

Друковані джерела:

  • (1) “Dernière Heure Lyonnaise” від 14.07.1970
  • (2) “Dernière Heure Lyonnaise” від 16.07.1970
  • (3) « L’Église d’Ukraine parmis nous. Soni esprit, son action » (Centre Culturel Saint Wladimir, Lille, 1970)
  • (4) “Йосиф Сліпий. Отець та сповідних Української мученицької церкви” (о. д-р. Іван Хома, Видавництво ОО. Салезіян-Товариства Св.Софії, Рим 1992. – стор. 157

Більше про Йосифа Сліпого: дивіться цикл випусків на каналі “Живого телебачення”


Ви були присутні на заходах за участю Йосифа Сліпого в Ліоні? Поділіться Вашими спогадами у коментарях!

Залишити коментар

Догори