Коли українці Ліона отримали свій храм?

Цією публікацією ми розпочинаємо серію розповідей про історію української парафії Ліона. 2019 року українські греко-католики Ліонщини відзначають півстолітній ювілей від часу отримання церкви у Віллербані. (Архиєрейська літургія з цієї нагоди, яку очолив владика Борис Ґудзяк, відбулася 5 травня). З’ясуймо, як відбулася ця знаменна подія і в якому контексті.

Українські греко-католицькі священники масово вирушають на Захід після того, як у Радянському Союзі УГКЦ опинилася у підпіллі. У 1946 році митрополита Йосифа Сліпого та інших єрархів засуджують до ув’язнення, а Львіський псевдособор “возз’єднує” УГКЦ з московським православ’ям.

Приблизно 1955 р. Ліон, біля церкви Непорочного Зачаття. Українська громада з о. Михайлом Василиком (клацніть на фото, щоб відкрити у великому форматі)

ЗАСНУВАННЯ ПАРАФІЇ

Серед перших чотирьох священників УГКЦ у Ліоні жоден не затримався довше двох років. У 1947 р, до Ліона прибуває о. Юліян Габрусевич, який невдовзі еміґрує до Канади. У 1948 р, його замінить о. Йосиф Сидорів, який за два роки попрямує до США. У 1950 р, до Ліона прибуває о. Юліян Прокопів, який затримається на ще менший термін (на кілька років поїде до Канади, а потім повернеться на північ Франції), а потім – о. Іван Тетєрка (1950-1951), який не зможе продовжувати служіння через хворобу. Першим, хто залишиться душпастирювати в Ліоні надовго (з 1952 по 1971, і вдруге з 1985 по 1992 роки), стане о. Михайло Василик.

У 1954 році Папа Пій ХІІ створює у Франції Ординаріят у справах східних церков . Як наслідок, наступного року у Ліонській дієцезії утворюються вірменська, грецька, російська та українська парафії.

У 1955 році, згідно зі шематизмом місії УГКЦ у Франції, ліонська парафія налічувала 560 “зареєстрованих” греко-католиків, а до складу парафії входило 10 поселень у таких населених пунктах: Ліон, Віллербан, Вілльфранш-сюр-Сон, Ла-Мюр, Сен-Сифор’єн-д’Озон (усі – у департамені Рона), В’єнн, Шарв’є, Сен-Прієст (у департаменті Ізер), Сент-Етьєнн (Луара) і Муарон у департаменті Юра.

СЛУЖБА БОЖА “У ПІДВАЛІ”

Спочатку громада була змушена молитися “у приймах” – з 1947 року у крипті ліонської церкви Непорочного Зачаття (на авеню маршала Сакса), а з початку 1960-х, у каплиці церкви Різдва Христового на площі Ґранклеман у Віллербані.

“Коли я розповідала, що раніше під церквою на авеню Сакса була українська каплиця, то моя онука дивувалася: “Невже ви ходили на службу Божу до підвалу?”, – сміється Одарка Кокоць (у дівоцтві – Гринчук),  народжена в Ліоні у 1945 р. 

Приблизно 1947 рік. Українська громада біля входу до крипти церкви Непорочного Зачаття. Дворічна Одарка – у верхньому ряду, на руках батька. (клацніть на фото, щоб переглянути відео з відвідин крипти)

“Майже кожного року Рона (виходячи з берегів – ред.) заливала крипту. І доводилося щоразу її наново білити і лагодити електрику, – пригадує ще одна корінна ліонка Ґеня Кюзен (у дівоцтві – Бура, 1940 року народження). – На площі Ґранклеман було вже краще, але все ж i ця каплиця не була нашою: французи нам позичали частину своєї церкви”.

ВІДЕО: Одарка Кокоць показує крипту, де раніше знаходилася українська каплиця (французькою з українськими субтитрами)

ЗГОДА МЕРА

У повоєнні роки католицькі храми були переповнені. Нагода, коли можна було отримати “свою” церкву, випала, коли наприкінці травня 1969 року католицька парафія Святого Юліана у Віллербані “переселилася” до нового, просторішого храму неподалік.

О. Михайло Василик звернувся до ліонського архиєпископа, кардинала Александра Ренара, з проханням передати залишений храм для богослужінь української громади.

Початок 1960-х, Віллербан. Отець Василик з парафіянами на ґанку церкви Різдва Христового (клацніть на фото, щоб відкрити у великому форматі)


Сама будівля церкви перебувала (і є донині) у муніципальній власності як така, що збудована до закону 1905 року про відокремлення церкви від держави.

Тож 29 травня 1969 року кардинал Александр Ренар, у свою чергу, звертається до мера Віллербана Етьєна Ґаньєра з проханням залишити храм у користуванні ліонського архієпископства, аби у ньому могли молитися українські католики Ліона. І вже 10 червня отримує ствердну відповідь!

СВІЙ ХРАМ

Згідно з репортажем, опублікованим у місцевому католицькому тижневику L’Essor,  у неділю 13 липня відбулося урочисте передання колишньої церкви Святого Юліана українцям. До Ліона прибув владика Володимир Маланчук, очільник Апостольського екзархату для українців у Франції. Архієпископа Ліонського представляв генеральний вікарій. Був і парох місцевої католицької парафії. Прийшли на свято і о. Холоділін з російської католицької парафії Святого Іринея, і український православний священник Ліона о. Червонецький. 

Як пише газета L’Essor, під час проповіді владика Володимир згадав про “деякі проблеми, які вдалося вирішити завдяки розумінню та доброзичливості муніципальної влади”, подякував генеральному вікарієві та кардиналові-архієпископу Ліона за допомогу. Окрема подяка пролунала на адресу отця Луазона з місцевої католицької парохії.

Диякон Мішель Станьюль розповідає про історію ікон храму Св.Атанасія (французькою з укр.субтитрами)

Того ж дня, 13 липня 1969 року, церкву назвали на честь Святого Атанасія Великого, Патріарха Олександрії. Це, за словами диякона парафії Святого Іринея Мішеля Станьюля, була ініціатива отця Михайла Василика: 

“Що робить єгиптянин в українській греко-католицькій церкві? Все дуже просто. Отець Василик це мені свого часу пояснив. Справа в тому, що внаслідок релігійних суперечок Святий Атанасій кілька разів опинявся у вигнанні і потім знову повертався до Олександрії. Українці також опинилися у вигнанні, і той факт, що для ліонської громади обрано такого покровителя, символізувало бажання повернутися на Батьківщину”, – розповів Мішель Станьюль.

1970 р. Шлюб у церкві Святого Атанасія. Отець Салевич, молодята Одарка Гринчук і Євген Кокоць.

Церква, яку отримали українці, є найстарішим храмом Віллербана. Вона датується кінцем XVII століття.

Саме тут мешканці Віллербана у часи Великої французької революції обрали свого першого мера. Ймовірний свідок тих подій – дерев’яна статуя Богородиці з Дитям, датована початком ХVIII ст – досі зберігається у церкві, хоч і у досить пошкодженому стані.

Історія найдавшішого храму Віллербана (французькою з українськими субритрами)

Станом на 1969 рік історична пам’ятка потребувала ремонту. “Було темно, старі неонові лампи погано освітлювали приміщення. Стара котельня працювала на мазуті і тепла давала недостатньо”, – пригадує парафіянин Іван Галайда (1946 р.н). 

Сучасним виглядом – білими стінами із “золоченим” декором – інтер’єр храму завдячує роботам, здійсненим у 2015 році силами парафіян на чолі з Романом Руснаком.

ГРЕЦЬКИЙ СПАДОК

На початках не було навіть звичного для візантійського обряду іконостасу. Його роль виконували два образи в дерев’яній оправі із закритої грецької церкви Ліона. Лише наприкінці 1980-х парафіянин Корней Ґавра змайстрував дерев’яне розмежування, інтеґрувавши у нього оправу грецьких ікон. 

У 1983 році грецькі образи переставили в іконостасі “лицем” до вівтаря, а замість них на головне місце поставили нові, спеціально виготовлені Йоландою Расін з гуртка іконопису, створеного о. Ярославом Роже Салевичем, який служив у Ліоні з 1970 по 1984 рік (до речі, гурток існує досі!). Тому, на самих іконах написи церковнослов’янською, а на рамах залишився вирізьблений текст грецькою.

ПЕРШІ ХРЕСТИНИ

Донька Івана Галайди Анн-Марі стала першою дитиною, хрещеною у церкві Святого Атанасія. Це саме та Анн-Марі, яка очолює асоціацію Lyon-Lviv “Les Joyeux Petits Souliers d’Ukraine, що організовує турне львівських танцюристів та співаків у реґіоні . На фото 1970 року отець Салевич хрестить маленьку Анн-Марі. Ці хрестини стали першими і для молодого священника.

Я й не сподівався, що мою доньку хреститимуть в українській церкві! – радіє Іван Галайда. – Для нас українців було просто чудово мати свою церкву в Ліоні”. 

1970 р. Перші хрестини в церкві Св.Атанасія

По завершенні літургії 13 липня 1969 року, як відзначає автор публікації в L’Essor, у промовах за обіднім столом згадували і про історичний зв’язок між Україною і Францією, скріплений шлюбом Анни Київської та Генріха Першого, про долю українських міґрантів, про звільненого з сибірських таборів кардинала Йосифа Сліпого…

“13 липня стане визначною датою для українців нашого реґіону. Богу дякувати, що у Франції є свобода віросповідання. Молімося за Україну та всі підневільні народи”. Такими словами завершується репортаж п’ятдесятилітньої давнини.

ЕВОЛЮЦІЯ ЦЕРКВИ

Рівно за рік, 14 липня 1970 року верховний архієпископ УГКЦ Йосиф Сліпий у межах свого світового турне навідається до Ліона і очолить богослужіння у церкві Святого Атанасія…

За три десятиліття УГКЦ вийде з підпілля в СРСР, а невдовзі Україна здобуде незалежність, і про середньовічні витоки франко-українських зв’язків говоритимуть вже на рівні президентів Франції та України… 

Структура УГКЦ у Франції теж еволюціонувала. З 1960 року Папа Іван ХХІІІ створив Апостольський екзархат для українців у Франції. У Парижі з’явився постійний осідок єпископа УГКЦ. 2012 року Папа Бенедикт XVI підніс екзархат до статусу єпархії (відповідник дієцезії у римо-католиків). 2019 року парафія Св.Атанасія Великого в Ліоні, що існувала з 1955 року у структурі Ліонської дієцезії, декретом владики Бориса Ґудзяка заснована в структурі паризької єпархії УГКЦ .

5 травня 2019 р. Церква Св. Атанасія. Архиєрейська літургія з нагоди 50-ліття українського храму Віллербана.

О. Андрій Морквас, що служить у Ліоні з 2014 року, організував суботню школу, у якій діти навчаються катезизму, українській мові та історії; поновилися прощі до святих місць – Арс, Паре-Моньяль, Люрд… По п’ятницях молодь збирається на біблійні читання та чаювання, а богослужіння відбуваються не лише щонеділі, але й у п’ятницю та суботу ввечері. 

Автор тексту та відео: Маркіян Перетятко. Подяка за допомогу в організації відеозйомки Вальтерові Гап’яку.

Читати цю статтю в перекладі французькою (з незначними модифікаціями)

2 думки про “Коли українці Ліона отримали свій храм?”

  1. guènia BOURA/ CUZIN

    il manque des événements importants qui se sont passés à St ATHANASE :
    en dehors des commémorations du Millénaire en la cathédrale St Jean, du concert y afférant à VILLEURBANNE, avec de nombreuses personnalités ( dont le Ministre de la Défense, maire de VILLEURBANNE ) une foule importante.
    L’installation de la plaque commémorative du HOLODOMOR , par la Maire de Villeurbanne, Jean Paul BRET: près de l’entrée de l’Eglise. Importante cérémonie.
    Une exposition sur le HOLODOMOR inaugurée par le Cardinal DECOURTRAY, Vladyka MYHAYLO. père KHOLODYLINE, Augustyn BABIAK , et des officiels ( qui a duré 15 jours ).
    La remise de la médaille d’Or du MILLÉNAIRE , par Mgr WASYLYK, au maire du VILLEURBANNE, au Chanoine Louis PERRIN ( directeur du Journal l’ESSOR – qui a permis pendant de très longs mois de diffuser les informations sur Notre Eglise et l’UKRAINE ), et des membres de la paroisse.
    En mariages pendant que Mgr WASYLYK était en charge de St ATHANASE, il y en a eut d’autres , ou l’on voit très bien les icônes,( les différents prêtres aussi) et surtout la cérémonie des” couronnes” . Bien sur, Mgr WASYLYK n’est plus là , mais pour tout ce qui se passait dans le cadre de la paroisse, il notait TOUT très soigneusement. y compris les démarches effectuées. …….

  2. Пані Ґеню, дякуємо за Ваші уточнення. Метою цієї публікації не було розповісти ВСЮ історію парафії, а відповісти на запитання, винесене у заголовок, додавши відповідного контексту для розуміння значення факту отримання українцями власної церкви. Праця над більш докладною історією парафії, яка б охоплювала УСІ значущі події та дійових осіб, триває.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Догори